Звідки беруться наші диско-бари? Історія нічних клубів, які ми знаємо сьогодні, безпосередньо пов’язана з французькою столицею. Ще задовго до епохи блискучого диско та зіркових ді-джеїв, саме неподалік від Пале-Рояль, наприкінці другої світової війни з'явився заклад, який потрясе традиційні дансинги та започаткує поняття дискотека. Повертаємося до Парижу після війни, де записана музика стала королем нічного міста.
Основна ідея дискотеки — це місце, де грає послідовність записів, щоб змусити людей танцювати — має свої найчіткіші корені саме у Парижі, хоча відчутний вплив мали й американський та британський стилі. У міжвоєнний період користувалися популярністю танцювальні зали, з’являлися перші «нічні клуби», де відвідувачів чекали не лише музика та танці, а й харчування, концерти. У 1930-х роках це перейшло у форму гугі-гугів — гулянь у вигляді драматичних вечорів на свіжому повітрі з оркестрами, сольними виконавцями або автоматами-міксеробойками, що стали популярним феноменом.
Лише у 1953 році Режин, яка тоді працювала у Whisky à Gogo, що на вулиці Боже, замінила звичайний джук-бокс на подвійний вініловий автомат, забезпечивши безперервний потік музики, яку могла сама керувати. Так виник перший клуб, який став справжнім піонером дискотек, заснованих майбутньою Королевою ночі. Саме завдяки їй цей заклад перетворився на популярне місце вечірок, але з часу пандемії COVID-19 йому все важче повернути колишню популярність.
